1 куплет:
Під горою смоковниця росте,
Скільки в неї вкладено зусиль…
Третій рік господар плоду жде,
А вона лиш листям шелестить.
2 куплет:
В пишноті доглянута стоїть,
Віття розпустила до землі;
Дивиться зі смутком садівник:
«Що з тобою сталося, скажи?
3 куплет:
Ти ж колись стеблинкою була,
Я тебе старанно поливав.
Ти під сонцем швидко підросла,
І твій плід господаря втішав.
4 куплет:
Йшли роки, і в розквіті й красі
Ти забула, для кого ростеш.
Не бажаєш знати, хто зростив,
І плодів своїх вже не даєш.
5 куплет:
В гордій лиш милуючись листві,
Згубиш ти себе, - він їй сказав, -
Вчора наказав господар твій
Щоб тебе, безплідну, я зрубав.
6куплет:
Але я в сльозах його благав,
І відклав він вирок свій тоді:
То зрубаєш через рік, сказав,
Як не дасть вона мені плодів».
7.куплет:
Друже мій, а може, так і ми
На землі без плоду живемо?
Втративши сердечний спокій, мир,
Вироку чекаємо свого.
8 куплет:
Та Господь в безмірній доброті
Нам життя продовжує ще строк,
Вдячним будь і памʼятай завжди
Гордої смоковниці урок.
