1 куплет:
Там, на осяяній вершині,
На славу дивлячись Христа,
Петро, здивований видінням,
Сказав Йому такі слова:
"Як добре, Господи, з Тобою,
Поставим три намети тут
І в сяйві слави неземної
Печаль забудемо і труд".
2 куплет:
Та раптом сяйво дивне зникло,
Нема нікого, крім Христа;
І учнів Він повів в долину
На труд у села і міста.
Він знову їх повів назустріч
Скорботам, праці, боротьбі,
У світ неправди і спокуси,
Назустріч стомленій юрбі.
3 куплет:
Ми на земній дорозі часто
Думками линем в небеса
І мрієм всі про вічне щастя,
Бо тут стомилася душа.
Коли Ти бачиш, вічний Боже,
Що сил нема для боротьби,-
Допоможи у час тривожний
Більш довірятися Тобі.
4 куплет:
Коли Ти Сам йдеш перед нами,
То серед всіх земних скорбот
Ми завжди радісні серцями
Й звершаєм безліч перемог.
З Тобою не здолає ворог,
Який війною йде на нас,
З Тобою спокій в час тривоги,
Ти - світло нам у темний час!
