Не моя, но Твоя

Acts 17:11

Не моя, но Твоя Acts 17:11

Вступ:
Ми молимося Богові...
Просимо, сподіваємося, чекаємо.
Але що відбувається з нашою вірою,
коли Господь не дає нам того,
чого ми так сильно бажаємо?

1 Куплет:
Я говорив: «Веди мене», та сам креслив маршрут,
Просив благословити шлях, не питаючи, куди іду.
Я відповіді з Небес чекав, та знав, якою має бути,
А коли Бог вів інакше - не хотів Його почути.
«Я стільки вірив, стільки ждав, молився день за днем!
Чому ж, Господь, усе не так? Що сталося з Твоїм добром?»
І ось уже в душі образа, розчарування і протест,
А там, де вчора жила віра, сьогодні сумнів свій плете.
Та чи не став я вимагати, наче Бог мені боржник?
Хто сказав, що мій сценарій - найкращий провідник?
Чи не зробив я із молитви перелік власних бажань?
Чи не сплутав я любов із нагородою за старання?

Приспів:
Не моя, а Твоя!
Хай здійсниться воля Твоя!
Навіть якщо важко прийняти,
Навчи мене Тобі довіряти!
Не за те, що Ти можеш дати,
Я хочу Тебе прославляти!
Зміни серце моє, благаю,
Твоєї волі бажати навчай!

2 Куплет:
Згадай народ, якого Бог із рабства виводив,
Він море перед ним відкрив, у пустелі його годував.
Та тільки труднощі прийшли - почалося нарікання:
«Навіщо нас сюди привів? Де Твої обіцяння?»
Вони свободи так бажали, але на власних умовах,
А віра почала згасати у випробуваннях суворих.
І навіть ті, хто йшов за Христом, очікуючи чудес,
Залишили Його, коли не прийняли Його небесних слів.
І я питаю сам себе, і страшно відповідь знайти:
«А що, як завтра Бог не здійснить мої заповітні мрії?
Чи залишуся я з Ним? Чи скажу Йому: "Іди"?
Чи буду я Йому служити, коли не справдяться надії?»
Якщо Господь не дасть мені того, що я просив,
Чи не забуду я любов, якою Він мене любив?
Чи не почну я нарікати, звинувачувати знов?
Чи не відкину я Спасителя, забувши про Його любов?

Приспів:
Не моя, а Твоя!
Хай здійсниться воля Твоя!
Навіть якщо важко прийняти,
Навчи мене Тобі довіряти!
Не за те, що Ти можеш дати,
Я хочу Тебе прославляти!
Зміни серце моє, благаю,
Твоєї волі бажати навчай!

Міст:
Апостол Павло тричі благав Господа
звільнити його від страждань.
Але почув у відповідь:
«Досить тобі Моєї благодаті,
бо сила Моя здійснюється в немочі».
А Христос у Гефсиманському саду молився:
«Отче, якщо хочеш, пронеси цю чашу повз Мене...
Проте не Моя, а Твоя нехай станеться воля».

3 Куплет:
І ось тепер я починаю розуміти, Боже мій,
Чому не кожен мій задум стає частиною Твоїх доріг.
Ти вчиш мене не тільки вірити, коли немає перешкод,
А довіряти навіть там, де я не бачу перемог.
Не робити з Тебе виконавця моїх бажань,
Не перетворювати віру на торгівлю нагородами за старання.
Бо якщо Ти даси мені усе, чого так прагну я,
А серце не зміниться - що ж тоді зміниться в моїм житті?
Я знову буду вимагати, сподіватися й чекати,
А не отримавши бажаного - Тебе звинувачувати.
Ні, Господи! Такої віри більше не бажаю!
Я хочу бути вірним, навіть коли відповіді не маю!
Навчи мене любити Тебе не за Твої дари,
Не тільки в дні благословення, а й у години темноти.
Не просто змусити себе змиритися з Твоєю волею,
А всім своїм єством бажати жити лише з Тобою!

Фінальний приспів:
Не моя, а Твоя!
Хай здійсниться воля Твоя!
Навіть якщо не все зрозумію,
Довіряти Тобі я зумію!
Не за те, що Ти можеш дати,
Я хочу Тебе прославляти!
Зміни серце моє, благаю,
Твоєї волі бажати навчай!

Кінцівка:
Господи...
Навчи мене не просто приймати Твою волю.
Навчи мене бажати її.
Адже найбільша перемога -
Не тоді, коли все відбувається по-моєму...
А тоді, коли моє серце
починає бажати того,
чого бажаєш Ти.