Ми у Бога багато просим

Зов любви

Ми у Бога багато просим Зов любви

1 куплет:
Ми у Бога багато просим,
А просить про одне лиш варто:
Про любов, що все переносить, 
Що чужому рада щастю!x2

2 куплет:
Бо в любові-легко прощаєш, 
Бо в любові-не мислиш злого. 
На образи-ти не зважаєш,
Чи на зле і зухвале слово! x2

3 куплет:
Якщо любиш-то не журися, 
Що не всім тебе зрозуміти.
Та Любов, що колись з'явилась, 
Ясним сяє донині Світлом! x2

4 куплет:
І вогонь Її дивно світить,
Проявляє повсюди мудрість. 
Його всякий там помітить, 
Там,де він-там любов і дружність! x2

5 куплет:
 Якщо проявів ти Її знову,
У житті своїм не помічаєш. 
Значить ти не маєш Любові, 
Та про Неї хоч трішки знаєш!x3

6 куплет:
Тож даремно просить багато, 
Бо по суті одне лиш треба: 
Про любов у Бога прохати, 
А Він знає інші потреби! x2