Зорі потьмяніють

Белый Ангел

Зорі потьмяніють Белый Ангел

1 куплет:
Зорі потьмяніють,
Небо згорнеться сувоєм,
Ноги сильних ослабіють,
І всі постануть перед вічним Богом.

2 куплет:
І зійде Він, як сонце сходить,
Над землею в сяйві стане.
До одних всміхнеться Він - і нагородить,
А на інших навіть не погляне.

3 куплет:
Від плачу тоді все стане темне,
І сльози потечуть рікою.
Господи, чому Ти не зі мною?
І не дивишся чому на мене?

4 куплет:
І Він промовить: - А ну згадай-но,
Як Я в двері стукав, хворий, бідний.
Тільки ти на Мене не поглянув,
Хоч і знав, що ти Мені потрібний.

5 куплет:
І закричиш ти: - Не розумію!
Це ж коли просився Ти недужим?
Скажи, коли Ти, Боже, мав надію
На допомогу, а я був байдужим?

6 куплет:
- Просив Я хліба, як та дитина,
Побитий був Я, стогнав з безсилля,
Та мимо ти пройшов, поглянув дивно,
Мов посипав Мої рани сіллю.

7 куплет:
А ті, кому Я роздаю дарунки,
Ті почули плач, що Я страждаю,
Помогли Мені, спасли від муки
У надії, що їх Я згадаю.

8 куплет:
Стане кожен з них приємним Богу,
Він їм виконає всі бажання.
А ті, інші, не повернуть повністю боргу -
Справедливе буде їм карання.