День за днем пролітає, минає життя, наче сон

Неизвестен

День за днем пролітає, минає життя, наче сон Неизвестен

День за днем пролітає, минає життя, наче сон,  
Неможливо вернути ні часу, ні миті прожитих.
І не б'ються серця християн в унісон,
Полотно їх любові нитками лиш чорними зшите.

Час  в уламки життя розбиває на роки і дні,
Залишає в минулому стільки земного і злого.
І так мало добра та любові на Божій вазі,
Так багато на неї лягає легкого й пустого.

Раптом час той настане - зупиниться стрілка для нас.
Серце битися  в грудях негадано вмить перестане,
І за кожний невірно проведений час
Перед Богом складати свій звіт час
настане.

І душа буде з жахом благати, щоб Вічний  Отець
Повернув їй життя мить, щоб  праведно й вірно прожити,
Та відведений Богом усьому свій час і кінець,
Вже нічого не зможеш додати, вже пізно просити.