1 куплет: Пустелі жар, урвалась тишина, Ридає небо, плаче вся природа. Земля кричить, та радість і злоба, І гнів в юрбі лютує там серед народу. Вони кричать нестямно: "Розіпни! Навіщо Він? Не треба нам такого Бога!" Вони ревуть: “Варавву відпусти! А Цей нехай в останню йде дорогу!"
Приспів: Яка тяжка остання та дорога, Здавалось, що не втримає земля, ||: Коли по ній ступали ноги Бога, І кров стікала з Божого чола. :||
2 куплет: А Він іде, в очах - лиш доброта, Як Він любив, любити вже не будуть! Нещасний люд, не тямивши гріха, Його слова повіки не забудуть! І Він іде під тягарем хреста: Яка важка остання та дорога… Та лиш мовчать святі Його вуста. О, люд сліпий, навіщо розпинаєш Бога?
Кода: Пустелі жар, урвалась тишина, Ридає небо, плаче вся природа. Але мовчать святі Його вуста. Чому, чому ти розпинаєш Бога?..