1 куплет:
Em Am
Як відкрити уста, коли серце мовчить,
H Em
Коли совість розбуджена судить.
C Am6
Бо ж не в слові людськім Божа суть і любов,
H Em
Воно душу від сну не розбудить.
Am D G
Закувала я серце у смутки й жалі,
C H Em
І сльозою скропила дорогу,
C Am6
Україна моя диким болем кричить,
H7 Em
Загорнувшись у сльози й наругу.
2 куплет:
Не сховаю я біль у веселих піснях,
Навкруги, наче темна безодня,
Скільки душ на землі, скільки добрих сердець,
А я в світі неначе самотня.
Скрізь червоним по білому пише війна,
Скільки чорної фарби розлито.
Не потішила нас своїм цвітом весна,
Не зігріло душі тепле літо.
3 куплет:
Вже осінніми смутками стеле туман,
Небо зболене тихо заплаче.
Вже, прощаючись, в вирій летять журавлі,
Україна кричить: Плине кача...
Знаю, Господи, нам доведеться пройти
І печалі, і плачу долину...
Збережи найдорожче: родину мою,
Мій народ і мою Україну
