1 куплет:
В омріяні далі, захмарні вершини
Стежина веде нелегка.
Позаду давно залишились долини,
Я йду повз провалля, бо кличе мета.
А ще не раз, пройду перевали крутими стежками,
А там - затуманена даль.
2 куплет:
Іду, а в душі - рай священних поривів,
У вись недосяжну прорив,
Подалі від тліну захоплень мінливих,
Відносять нас крила гарячих молитв.
Там назавжди забудем тривоги і втому дороги,
Забудем нудьгу марноти.
3 куплет:
Провівши крізь болі, тривоги і грози,
Ісус нас введе в небеса.
Він нас не залишить в далекій дорозі
І двері у вічність відчинить нам Сам.
В дорозі нас останні ждуть грози, останні ждуть сльози
І вічності спокій жде там!
4 куплет:
Крізь гори і бурі, щоденні тривоги
Спаситель нас в небо веде.
Він нас не залишить блукати в дорозі,
Вестиме до райських бажаних дверей.
А ще пройти останні стежини, останні сльозини -
І вічності світ осягнем!
