1 куплет:
Hm
F#
Люби, люби людей, хоча вони бувають
Hm
Невдячні, жадібні, образливі і злі.
Em
Та ти люби людей, коли не помічають
Hm F# Hm
Твого добра до них і співчутливих слів.
2 куплет:
Без світла на землі у темряві блукають,
У боротьбі й сльозах знеможені вони,
Дороги чистоти й добра вони не знають,
Під тяжким тягарем гнітючої вини.
3 куплет:
Коли побачиш ти знеможених до краю
Людей, що томляться у злобі і гріхах,
Ти розкажи про шлях, який веде до раю,
Нехай любов горить в твоїх простих словах!
4 куплет:
Нехай у відповідь не буде розуміння,
Нехай насмішками зустріне світ тебе,
Ти подаруй для них надію на спасіння,
Щоб світло в темряву зійшло до них з небес!
5 куплет:
Люби, люби людей! Серед страшної ночі
Буди їх голосом євангельських рядків!
Веди на світло їх, нехай же їхні очі
Побачать ясне світло нескінченних днів!
6 куплет:
Люби, люби людей, веди їх за собою,
Зустрінь їх з ніжністю, потіш в словах простих,
Прощай їм і молись, і плач за них душею,
У співчутті з любов'ю ти молись за них!
