Під тягарем хреста свого
Томився, падав мій Спаситель.
Я був причиною того
Прости, прости, мій Відкупитель.
Пішов на гору до мети,
Під ношею Він спотикався.
Йому було так важко йти
Та йшов відважно, невагався.
Юрба, мов море в буревій,
Кричала, грізно насміхалась
І випливала весь гнів свій,
А кров святая проливалась.
Бажав обняти цілий край,
Слабих, нещасних він потішить,
Життя щоб дати неба рай
А світ розп'яв Його, повісив.
О чоловіче грішний ти,
Чому собі зірвав всі роси,
А для Христа що з висоти
Лишив колючки смерть погрози?
Тебе заплата страшна жде
За беззаконня, за знущання.
Покайся швидше - суд вже йде,
// Господні праведні карання // 2 р
