Гортаючи фотоальбом, дивлюся в обличчя предків.Повіяло щирим теплом від чорно-білих портретів.Slide:Я бачу в їхніх очах радість, і перевтому.Усе, що було до нас,вмістили старі альбоми.
Slide:Фрагменти щастя і сліз у фарбі затертих сепій.Іду сторінками днів, неначе скошеним степом,Людина приходить у світ і пише альбом спочатку.І наше довге життя за мить пролистають нащадки.
Slide:Приспів:
Все, що лишиться після нас, тільки гени і фотографії.
Все, що лишиться після нас-пам`ятні епітафії.
Слова і людське тепло, навіть правнукам відгукнеться.
Слова, що на рівні духа, на рівні серця.
Здається, що їхні дні були тільки чорно-білі.
Насправді у них серця то гаснули, то горіли.
Кожен робив добро,і помилявся, звісно,
Хтось клен посадив під вікном. Від когось лишилась пісня.
Гербарій у сторінках. Засохлий листочок клена,
Тримаю його в руках.
- Що лишиться тут від мене?
Може, потрібні слова, що комусь піднімуть крила?
- Хай скажуть про мене колись: вона Бога любила…
